Він був з тих, хто не знає цінності речей допоки не втратить їх. І зараз він втрачав свобду. Маленькими шматочками викидав її на вітер, не можучи зупинитися. Йому можна було розпрощатися з нею, написати прощального листа, або просто так крикнути в спину сухе «бувай».  Але він не хотів цього робити. Це було видно в його очах, так саме тих очах безхатнього пса, в які ти закохалася. Вони вже втратили свій колір, лише зрачки були наче футбольні м’ячі, коли ви зустрічалися. Він благав про допомогу, а ти не могла цього зробити, як би не хотіла. Проте твоя дитяча мрія збулася, ти завжди хотіла бути з поганим хлопчиком. Мріяти шкідливо, думки матеріалізуються. А він просто ховається в своєму волоссі і завжди чорному каптурі.